1 Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: `Не бійсь, Авраме; я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика.`2 Аврам же відповів: `Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску.`3 Далі сказав Аврам: `Ось ти не дав мені потомства і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем.`4 Тож знову слово Господнє було до нього: `Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем.`5 І вивів він його надвір і мовив: `Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!` І сказав до нього: `Таке буде твоє потомство.`6 І повірив (Аврам) Господеві, й він зарахував йому те за праведність.7 Потім сказав Господь до нього: `Я - Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання.`8 Він же відповів: `Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду`?9 Тоді сказав Господь до нього: `Візьми мені трилітню ялівку і трилітню козу і трилітнього козла і горлицю та голубеня.`10 Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв.11 Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх.12 Коли ж; заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього.13 І сказав Господь до Аврама: `Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років.14 Та над народом, в якого вони будуть рабами, я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим.15 Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій;16 а на четвертому поколінні вони повернуться назад сюди, бо досі ще не сповнилися гріхи аморіїв.`17 Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум'яний пройшли між розтятими частинами.18 Того дня зробив Господь союз з Аврамом, кажучи: `Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату;19 кеніїв, кенізіїв, кадмоніїв,20 хеттитів, перізіїв, рефаїв,21 аморіїв, ханаанян, гіргашіїв та евусіїв.`