1 Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.2 Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.3 І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.4 Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.5 Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.6 А Сара сказала: `Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися.`7 Та й додала: `Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина.`8 Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.9 Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;10 тому вона сказала до Авраама: `Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком.`11 Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,12 але Бог сказав до Авраама: `Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.13 Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.14 Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.15 Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,16 сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: `Не можу дивитися на смерть дитини!` І сиділа навпроти та й плакала вголос.17 Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: `Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.18 Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ.`19 Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.20 І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,21 Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.22 І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: `Бог з тобою в усьому, що ти дієш.23 Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе.`24 Авраам же відповів: `Я клянусь.`25 Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.26 На те Авімелех відповів: `Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні.`27 Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.28 Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.29 Авімелех же спитав Авраама: `Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо.`30 А той відповів: `Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю.`31 Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.32 Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.33 Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.34 У краї філістимлян перебував Авраам довго.