1 З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: `Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?`2 Жінка відповіла змієві: `Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді.3 Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: «не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете».`4 І сказав змій до жінки: `Ні, напевно не помрете!5 Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.`6 Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.7 Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.8 Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду.9 Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: `Де ти?`10 Той відповів: `Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався.`11 Він же сказав: `Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?`12 Чоловік відповів: `Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв.`13 Тоді Господь Бог сказав до жінки: `Що ти це наробила?` Жінка відповіла: `Змій обманув мене, і я їла.`14 Отож Господь Бог сказав до змія: `За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого.15 Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту.`16 А жінці сказав: `Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою.`17 Адамові ж сказав: `За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого.18 Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.19 В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох.`20 Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих.21 Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.22 І сказав Господь Бог: `Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!`23 Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий.24 І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.