1 Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас.2 І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї.3 І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір.4 І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан.5 І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила.6 І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар.7 Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив.8 Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові.9 Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові.10 Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього.11 Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька.12 Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни.13 І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці.14 І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку.15 І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її.16 Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене?17 Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш.18 Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього.19 І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства.20 Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її.21 Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці.22 І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці.23 Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов.24 Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена.25 Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця.26 Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її.27 Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні.28 Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.29 Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес.30 І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара.