1 Соломон породичався із фараоном, царем єгипетським, і взяв за себе доньку фараонову, й увів її до міста Давидового, доки не спорудив дому свого, і дому Господнього, і мура довкола Єрусалиму.2 Народ ще приносив пожертви на узвишшях, бо не був споруджений дім йменню Господа до того часу.3 І полюбив Соломон Господа, ходячи за настановами Давида, батька свого; але й він приносив пожертви і кадіння на узвишшях.4 І пішов цар до Ґів'ону, аби принести там пожертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всеспалень підніс Соломон на тому жертовнику.5 У Ґів'оні з'явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: Проси, що дати тобі.6 І сказав Соломон: Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед тобою в істині і правді, і зі щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дав йому сина, котрий сидів би на троні його, як це й сталося нині.7 І нині, Господе, Боже мій, Ти настановив служника Твого царем замість Давида, батька мого; але я – юнак незрілий, не знаю ні мого виходу, ні входу.8 І служник Твій – осередь народу Твого, котрого Ти вибрав, народу настільки чисельного, що за кількістю його неможливо ні порахувати його, ні оглянути.9 То витвори служникові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій, і відрізняти, що добре, а що зле, тому що хто може урядувати над цим численним народом Твоїм?10 І до вподоби було Господові, що Соломон просив цього.11 І сказав йому Бог: За те, що ти просив цього і не просив собі тривалого життя, не просив собі багатства, не просив життя ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб суди провадити, —12 Ось, Я вчиню за словом твоїм. Ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було передніше від тебе, і по тобі не постане подібний до тебе.13 І те, чого ти не просив, Я даю тобі, і маєтності, і славу, так що не буде подібного до тебе поміж царями упродовж всіх днів твоїх.14 І, якщо будеш ходити дорогою Моєю, пильнуючи настанови Мої, і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу й твої дні.15 І прокинувся Соломон, і ось, [це було] сновидіння. І пішов він до Єрусалиму, і став перед Ковчегом Господнім, і приніс усеспалення, і звершив [пожертви] мирні, і вчинив гучний бенкет для всіх служників своїх.16 Тоді прийшли дві жінки-блудниці до царя і стали перед ним.17 І сказала одна жінка: О, володарю мій! Я і оця жінка мешкаємо в одному домі; і я породила при ній у цім домі.18 Третього дня після того, як я народила, породила й ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було: тільки ми обидві були в домі.19 І помер син цієї жінки вночі; бо вона приспала його.20 І підвелася вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, служниця твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.21 Уранці я підвелася, щоб нагодувати сина мого, і ось, він був мертвий; та коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, котрого я народила.22 І сказала друга жінка: Ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: Ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони отак перед царем.23 І сказав цар: Ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: Ні, твій син мертвий, а мій син живий.24 І сказав цар: Подайте мені меча. І принесли меча до царя.25 І сказав цар: Розітніть живе дитя навпіл, і віддайте половину одній, а половину другій.26 І відповідала та жінка, котрої син був живий, цареві, бо розхвилювалися всі нутрощі її од жалю за сина свого: О, володарю мій! Віддайте їй це дитя живим, і не вбивайте його. А друга говорила: Нехай же не буде ні мені, ані тобі, розтинайте!27 І відповідав цар, і сказав: Віддайте оцій [першій] живе дитя, і не умертвляйте його; вона його матір.28 І почув увесь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і почали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб звершувати суд.