1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида зробити перепис ізраїльтян.2 І сказав Давид Йоавові та до старшин народу: Ідіть, порахуйте Ізраїля від Беер-Шеви – аж до Дану, і повідайте мені, – і я знатиму число їх!3 І сказав Йоав: Нехай Господь помножить народ Свій у стократ, супроти того, що є нині. Чи не всі вони, мій володарю, царю, слуги володаря мого? Нащо вимагає цього мій володар? Щоб це стало за провину для Ізраїля?4 Але цареве слово подолало Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і повернувся до Єрусалиму.5 І подав Йоав Давидові списки народного перепису. І було всіх ізраїльтян тисяча тисячі сто тисяч мужів, що оголюють меча, і Юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, що оголюють меча.6 А левитів і веніяминців він не лічив поміж ними, тому що царське слово було неприязне для Йоава.7 І не бажаним було в очах Божих це діяння, і він уразив Ізраїля.8 І сказав Давид Богові: Вельми згрішив я, що вчинив це. І нині прости провину слуги Твого. Бо я вчинив дуже нерозважливо.9 І сказав Господь Ґадові, Давидовому ясновидцеві, кажучи: 10 Піди, і скажи Давидові: Так говорить Господь! Три [кари] Я пропоную тобі; вибери собі одну з-поміж них, – і Я пошлю її на тебе.11 І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибирай собі: 12 Або три роки – голод; або три місяці будуть переслідувати тебе вороги твої, і меч ворогів твоїх досягне [до тебе]; або три дні – меч Господній та моровиця на землі, і Ангел Господній, що винищує у володіннях Ізраїля. Отож, розваж, що мені відповісти Тому, Хто послав мене зі словом.13 І сказав Давид Ґадові: Важко мені дуже; але нехай краще впаду в руки Господа, бо вельми велике милосердя Його, аби лише не впасти в руки людські.14 І послав Господь моровицю на Ізраїля. І померло в ізраїльтян сімдесят тисяч люду.15 І послав Бог Ангела в Єрусалим, щоб винищувати його. І коли він почав винищувати, побачив Господь, і пожалкував за це лихо, і сказав Ангелові-винищувачеві: Досить! Тепер опусти руку твою. А Ангел Господній стояв [тоді] понад током євусея Орнана.16 І підвів Давид очі свої, і побачив Ангела Господнього, що стояв поміж небом і землею, з оголеним мечем в руці його, над Єрусалимом; і впав Давид і старші, покриті веретищем, на лиця свої.17 І сказав Давид Богові: Чи не я наказав переписати народ? Я згрішив, я вчинив зло; а ці вівці – що учинили? Господе, Боже мій! Нехай же буде Твоя рука на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб вигубити [його].18 І Ангел Господній сказав Ґадові, аби той переказав Давидові: Нехай Давид прийде і поставить жертовника Господові на току євусея Орнана.19 І пішов Давид, за словом Ґадовим, котре він говорив йменням Господнім.20 Орнан обернувся, побачив Ангела, а чотири сини його, що були з ним, сховалися. А Орнан молотив тоді пшеницю.21 І прийшов Давид до Орнана. Орнан оглядівся і побачив Давида, вийшов з току і вклонився Давидові лицем до землі.22 І сказав Давид Орнанові: Віддай мені місце на току. Я збудую на ньому жертовника Господові, за справжню ціну віддай мені його, щоби припинилося винищення народу.23 І сказав Орнан Давидові: Візьми собі. Нехай учиняє володар мій, цар, що йому бажано; Ось, я віддаю на всеспалення і молотильне знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; все це віддаю задарма.24 І сказав цар Давид Орнанові: Ні, я хочу купити у тебе за справжню ціну; бо я не приноситиму твоєї власності Господові, і не буду приносити для всеспалення [взятого] задарма.25 І дав Давид Орнанові за це місце шістсот шеклів золота.26 І спорудив там Давид жертовника Господові, і приніс усеспалення і мирні пожертви, і прикликав Господа, і Він почув його, [послав] вогонь з неба на жертовник всеспалення.27 І сказав Господь Ангелові: Поверни меча твого в піхви його.28 Оцій порі Давид зрозумів, що Господь почув його на току Орнана-священика, і приніс там пожертву.29 А скинія Господня, котру спорудив Мойсей у пустелі, і жертовник усеспалення [були] о тій порі на пагорку у Ґів'оні.30 І не міг Давид піти туди, щоб знайти Бога, тому що наляканий був мечем Ангела Господнього.