1 «Усе це бачило моє око, вухо моє це чуло й зрозуміло.2 Що ви знаєте, я також знаю, нічим я від вас не гірший.3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, я хочу на прю з Богом стати.4 Щождо вас, то ви архимники, нездатні лікарі - усі ви!5 Коли б то ви уже замовкли! Це була б ваша мудрість.6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, на оборону моїх уст уважайте.7 Чи задля Бога верзтимете неправду? Чи ради нього будете плести облуду?8 Чи хочете за ним тягнути? Змагатися за Бога?9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?10 Він покарає вас напевне, коли ви потайки тягтимете за кимось.11 Чи ж його велич вас не страхає, страх перед ним на вас не нападає?12 Ваші гадання - думки з попелу, і відповіді ваші - відповіді з глини.13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, хоч би й що мені сталось.14 Я візьму моє тіло собі в зуби, покладу мою душу собі в руку.15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.17 Слухайте уважно моє слово, моя наука нехай увійде у ваші вуха.18 Ось я готую мою справу; я знаю, що я маю слушність!19 Хто захоче сперечатися зо мною? Я зараз же замовкну, готовий умерти.20 Двох речей тільки не чини зо мною, тоді я не ховатимусь від тебе!21 Одверни від мене твою руку, і нехай страх твій мене не жахає!22 І тоді клич, і я відповідатиму; або я буду говорити, а ти мені відказуй.23 Скільки переступів та гріхів у мене? Вкажи мені переступ мій і гріх мій!24 Чому ховаєш вид твій і за ворога мене вважаєш?25 Хочеш злякати зірваний листочок і за билинкою сухою гнатись?26 Пишеш на мене гіркий засуд і гріхи молодости моєї мені закидаєш;27 заковуєш у колоди мої ноги, стежки мої всі пильно назираєш, і сліди ніг моїх рисуєш.28 Та я марнію, немов дерево трухляве, немов одежа, що її міль переїла.»