Йов 16

¹ І відповів Йов і сказав:² Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!³ Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?⁴ Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;⁵ Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.⁶ Та чи я говорю, - не втихає мій смуток; чи перестаю, - він не покидає мене.⁷ Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.⁸ Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.⁹ Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.¹⁰ Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.¹¹ Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.¹² Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.¹³ Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;¹⁴ Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.¹⁵ Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.¹⁶ Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -¹⁷ Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.¹⁸ Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!¹⁹ Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.²⁰ Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.²¹ О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!²² Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.