1 «Мій дух розбитий, дні мої погасли, для мене залишається лише могила.2 Чи не став я посміховиськом? Чи не в гіркоті ночують мої очі?3 О, поручися за мене сам перед собою! Бо хто б ручився за мене?4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, тому й не піднесеш їх угору.5 Вони призначають здобич друзям, тоді як очі власних дітей меркнуть.6 Ти зробив мене притчею народу, мені плюють у вічі.7 В очах моїх від смутку потемніло, і мої члени, наче тінь, виснажуються.8 Дивуються над оцим праведні люди, і невинний обурюється на безбожника.9 Та праведник тримається путі своєї і чистий руками ще більш набирає духу.10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; може, бодай одного мудрого знайду між вами!11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! Зідхання мого серця12 з ночі день роблять, і супроти темряви світло близько.13 Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка! У темряві стелю я собі постіль.14 Кричу до гробу: Ти мій батько! А до хробака: Моя сестра й моя мати!15 Де ж тут моя надія? І щастя моє. - хто його бачив?16 Зійдуть у Шеол зо мною? коли зануримося разом у порох?»