1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, а ті, що його знають, днів його не бачать?2 Безбожники пересувають межі, отару й чабана займають.3 Відводять осла в сиротини, беруть у заклад вола вдовиці.4 Убогі поступаються з дороги, усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.5 Мов дикі осли в пустині, вони виходять на роботу, шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба.6 Жнуть на чужому полі, виноград грішника збирають.7 Голі вони ночують, без одежі, не мають чим накритись, коли холодно.8 В горах на дощі мокнуть, за браком сховку туляться до скелі!9 Сиріт від грудей відривають, беруть у заклад дитину в бідних.10 Голі блукають, без одежі, і голодні зносять снопи.11 Вичавлюють між мурами олію, спраглі, топчуть виноград у точилі.12 З міста чути людей стогін, душа смертельно поранених кличе на допомогу, та Бог не чує їхньої молитви!13 Є поміж ними й вороги світла, які шляхів його не знають, стежками його не простують.14 Удосвіта стає убивник, убиває бідного й сіромаху, вночі бродить злодюга.15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. Він думає: Ніхто мене не бачить, і кладе собі на вид запинало.16 В пітьмі підкопують домівки, а вдень замикаються, не знають світла.17 Тінь смерти то для всіх них ранок; коли ж він зійде, жах їх огортає.18 Вони від дня втікають; маєтність їх на землі проклята, в їх виноградниках не завертає виноградар.19 Посуха й спека пожирає сніжну воду - так грішника Шеол хапає.20 Утроба, що його родила, його забуває, черва собі солодко ним пасеться, не згадується більше його ім'я; так кривда, неначе деревина, ломиться.21 Він чинив зло безплідній, що не родить; він не чинив добра вдовиці!22 Та той силою своєю хапає дужих, встає, і він життя непевний.23 Забезпечує його й дає опору, та Господні очі за його путями стежать.24 Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть, немов зірвана мальвія, немов головки колосків зів'ялих.25 А як воно не так, то хто мене спростує, на ніщо оберне мою мову?»