1 І повів Іов далі свою мову, кажучи: 2 «Клянуся Богом, що позбавив мене права, і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!3 Покіль мій дух у мені, і Божий подих у моїх ніздрях,4 мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.5 Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.6 Триматимусь моєї правди, я її не облишу. Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!7 Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, а з тим, хто встає проти мене - як з беззаконником!8 Яку безбожний має надію, коли молиться, коли підносить душу свою до Бога?9 Чи ж вислухає Бог його взивання, коли прийде на нього нужда?10 Чи буде відрадою йому Всесильний? Чи буде прикликати Бога повсякчасно?11 Я пояснюю вам поведінку Божу, я не таю Всесильного задумів.12 А якщо усі ви те бачили самі, то чого марнотою пустословите?13 Ось яка злій людині від Бога доля, й участь, що від Всесильного насильникові випадає!14 Як матиме синів багато, під меч підуть; і його потомки не будуть мати досита хліба.15 Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, їхні вдови плакати по них не будуть.16 Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, й одежі, мов болота, наскладає,17 з наскладаного праведник буде вдягатись, срібло наслідує невинний.18 Він будував дім собі, немов гніздечко; немов курінь, що робить собі сторож.19 Багатим ляже, та востаннє; відкриває очі: нічого більш немає!20 Удень прийде страх на нього, а вночі вхопить його буря.21 Його підійме східній вітер, і геть піде; він вихопить його із його місця.22 На нього непощадно кидатимуть камінням, від караючої руки він утік би радо.23 Над ним плескатимуть у долоні; де б він тільки був, його висвистуватимуть.»