1 І продовжував Йов притчу свою, і сказав: 2 О, якби я був, як у передніші місяці, як у ті дні, коли Бог боронив мене,3 Коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми,4 Як був я за днів молодости моєї, коли присутність Божа [була] над шатром моїм,5 Коли ще Вседержитель [був] зі мною, і діти мої навколо мене,6 Коли у молоці купалися мої ноги, і скеля джерелила для мене струмки єлею!7 Коли я виходив до брами міста і на майдані готував місце для себе, –8 Юнаки, забачивши мене, ховалися, а старці підводилися і стояли;9 Князі утримувалися від розмови і пальці клали на свої уста;10 Голос значних затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього.11 Вухо, яке чуло мене, благословляло мене, око, яке бачило мене, хвалило мене.12 Тому що я рятував бідного волаючого, і сироту немічну.13 Благословення того, що був готовий померти, приходило до мене, і серцю вдови завдавав я радости.14 Я зодягався в правду, і суд мій одягав мене, як мантія і перев'язь.15 Я був очима сліпому і ногами кульгавому.16 Батьком був я для убогих, і позов, котрого я не відав, досліджував уважно;17 Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич.18 А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів [моїх] буде багато, мов піску;19 Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх;20 Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.21 Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї.22 По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них.23 Очікували мене, мов дощу, і, [немов] дощеві пізньому, розтуляли свої уста;24 Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали.25 Я вибирав їм шляхи, і сидів на чолі, і жив, як цар у колі вояків, мов потішник тих, що плачуть.