1 «Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю й не дивились!2 І яка доля з висоти від Бога? Яка спадщина від Всесильного з неба?3 Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям?4 Чи ж він доріг моїх не бачить? Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?5 Чи ж я ходив колись у неправді? Чи мої ноги бігли за обманом?6 Хай мене зважить на вазі правдивій, хай розпізнає Бог мою невинність!7 Коли ж мій крок схибив з дороги, і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма,8 то хай я сію, а їсть хтось інший, і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!9 А коли якась жінка звела моє серце, коли я робив засідку під дверима мого ближнього, -10 то нехай моя жінка для другого меле, інші нехай злягають з нею!11 Бо це безславний вчинок; переступ, що під суд підпадає,12 вогонь, що пожирає до загуби, що ввесь мій урожай нищить дощенту.13 Якщо я правом мого раба легковажив чи рабині, як вони правувалися зо мною,14 то що чинитиму, коли Бог устане та розслідить? Що йому відповім я?15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, або тьмарив очі вдовиці?17 Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? Хіба не їв його й сиротина?18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив її вже з лона матері моєї!19 Коли я бачив бідолаху без одежі, чи злидаря, який не мав чим укритись,20 хіба мене не благословляли його стегна? Хіба він вовною з моїх овець не грівся?21 А коли на сироту здіймав я руку, бо бачив оборонця мого в брамі, -22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, і хай моя рука відломиться від ліктя!23 Бо страх Божий упав би на мене, і перед величчю його не міг би я устоятись!24 Коли б на золото я покладав свою надію, коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека,25 коли б я тішився моїм великим статком, рукою моєю багато назбиравши,26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, та як пливе велично місяць,27 і тайкома пускав моє серце зблудити, і цілував устами мою руку, -28 це теж був би тяжкий переступ, бо я б відрікався Бога, що на небі.29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? Чи веселився, як його спіткало лихо, -30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, домагаючись його життя з прокльоном?31 Хіба челядь мого шатра не говорила: Кого ж він не наситив м'ясом?32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, перехожому я відчиняв мої двері.33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, скривав у грудях мої хиби,34 боявся бо великої юрби, лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!36 Щождо книги, що написав мій позивайло, то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе.37 Я виявлю йому всі мої кроки; неначе князь, я наближусь до нього!38 Якщо кричало проти мене моє поле, і разом з ним плакали його борозни,39 бо я його врожай з'їдав без грошей, смутив життя його робітників, -40 то хай замість пшениці вродить будяки, замість ячменю - бур'ян!»