1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, тому я наляканий, боявся висловити вам мою думку.7 Я собі думав: Хай дні говорять, і літа многі хай покажуть мудрість!8 То Божий дух у людині, Всесильного надхнення їх урозумляє.9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, і не старі вже й розуміють правду.10 Тому й кажу: Мене послухай! Оповіщу і я, що знаю!11 Ось я чекав слів ваших, вслуховувавсь у ваші міркування. Тоді, як ви шукали слів,12 я пильно уважав на вас, і ось ніхто Іовові не перечить, ніхто з вас не відповідає на його промови.13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; Бог нас навчає, не людина!14 Тому я не так сперечатися буду, я відповім йому не вашими словами.15 Збентежені, не відповідали більше, слів їм забракло.16 І я чекав; але що не говорять, що стоять і не відповідають більше, -17 то відповім і я по змозі, оповіщу і я, що знаю.18 Повний бо слів я, мене спонукує дух усередині.19 Нутро моє, немов вино без стоку, що нові міхи розриває.20 Я виговорюсь, легше мені стане; розтулю мого рота й відкажу.21 Я не зважатиму ні на чию особу, лестити не буду нікому;22 лестити бо й не вмію: інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»