1 «Тому й здрігнулося моє серце і зрушилось із свого місця!2 Слухайте, слухайте гомін його голосу і грюкіт, що з уст його виходить.3 Під усім небом він його розпросторює, і блискавка його аж до кінців землі сягає.4 Позаду нього реве голос; Бог гримить голосом величним і блискавиць своїх не зупиняє, коли лунає голос його.5 Бог своїм голосом гримить предивно, творить діла великі, нам незбагненні!6 Він каже снігові: Падай на землю! Великим зливам: Лийте чимдуж!7 Кожній людині кладе печать на руку, щоб усі, кого створив він, те могли знати.8 Звір утікає у свій сховок, сидить у своїх барлогах.9 З півдня буревій надходить, є холод із півночі.10 Від Божого подуву лід береться, й поверхня вод твердіє.11 Він хмари вогкістю вантажить, і оболок розпускає його світло,12 що колами кружляє і крутиться згідно з його наміром, виконуючи все, що він йому накаже, на овиді земного кругу;13 воно виконує його волю чи то як кару, чи як милосердя.14 Слухай же це, Іове! Стань і роздумуй про дивні діла Божі.15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, як його хмара блискає світлом?16 Чи розумієш рівновагу хмари, чудні діла Найзвершенішого у знанні?17 Коли нагріється твоя одежа, коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -18 чи міг би ти з ним нап'ясти небо тверде, мов дзеркало, вилите?19 Навчи нас, що маємо йому сказати, і не сперечатимемось більш, бо справа темна.20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? Чи як хто скаже що, дійде до нього?21 Та й тепер не видно було світла, хмари його затьмили, але повіяв вітер і їх геть розвіяв,22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. Навкруги Бога страшна велич!23 Всесильний! Не можем його осягнути! Великий силою і правом, повний правоти - не утискає.24 Тому й бояться його люди, він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»