1 І відповідав Єліфаз темонянин, і сказав: 2 [Якщо] спробуємо ми [сказати] до тебе слово, – чи не важко буде тобі? А втім, хто може втримати себе від слова!3 Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,4 Тих, що падали, підводили слова твої, і коліна, що гнулися, ти зміцнював.5 А тепер це спіткало тебе, і ти знесилів; торкнулося до тебе, і ти збентежився.6 Чи страх твій не твоя надія? І чи не твоя надія – шляхи твої досконалі?7 Пригадай же, я благаю тебе, чи гинув хтось безневинний, і де це праведних викорінювали?8 Як я бачив, ті, що орали безчестя і сіяли зло, – жнивують його.9 Від подмуху Божого гинуть і від гніву Його щезають.10 Ревище лева і голос ривучого [замовкає], і зуби молодих левів ламаються.11 Старий лев гине без здобичі, і діти левиці розходяться.12 І ось, до мене потайки принесли слово, і вухо моє прийняло дещицю від нього.13 Серед роздумів про нічні видіння, коли сон опановує людьми,14 Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.15 І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,16 Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув: 17 Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?18 Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;19 Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?20 З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.21 Чи не гинуть з ними й достойності їхні? Вони помирають, не сягнувши мудрости.