1 «Марна була б твоя самовпевненість: уже самий вигляд його валить на землю.2 Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?3 Хто був напав на нього й зоставсь цілим? Ніхто у цілій піднебесній.4 Не промовчу й про його члени, і розповім про його силу незрівнянну.5 Хто підняв колинебудь перед його одежі? Хто пройшов крізь його подвійний панцер?6 Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!7 Спина його - щитів шереги, замкнених щільно, мов камінною печаттю.8 Один до одного пристає тісно, так, що між ними повітря не проходить.9 Кожен до кожного щільно прилипає, вени зрослись докупи нероздільно.10 Чхне він - аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,11 З пельки у нього вилітають смолоскипи, вискакують огненні іскри.12 З ніздер у нього дим виходить, мов з казана, що на вогні парує.13 Своїм подихом він запалив би вугілля, з пащі у нього полум'я виходить!14 У його шиї сидить сила, поперед нього жах стрибає.15 М'язи на його тілі грубі; як натиснути на них, - не подаються.16 Серце його тверде, мов камінь, тверде, мов спід у жорнах!17 Як він устане, на хвилі страх надходить; морські буруни геть утікають.18 Меч ударить його й одскочить, також і копіє, спис та стріла.19 Залізо йому - солома, мідь - дерево трухляве.20 Вистріл з лука не спонукає його до втечі, каміння з пращі - то йому полова.21 Ціп йому, мов стеблина, а свисне спис, то він собі сміється!22 Під ним - черепки гострі; неначе борона, проходить по болоті.23 Під ним, мов у казані, кипить безодня, йому море, мов горщик на пахощі.24 По собі він лишає світлу стежку; глибінь стає, мов голова сива.25 Рівні він на землі не має, він створений безстрашним.26 Він позирає на все гордо: він цар над усіма гордими звірями!»