1 Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.4 В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.6 Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.8 Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,9 Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.10 Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.11 Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,18 Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.