1 Псалом. Давида. На спомин.2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.17 Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.”18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.21 І ті, що злом оддячують за добро, - вони проти мене, бо я про добро дбаю.22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!