1 На кінець. Тим, що ще зміняться, в память, Давида, на повчання,2 коли він спалив Сирійську Месопотамію і Сирію Сова, і Йоав повернувся і побив долину соли, дванадцять тисяч.3 Боже, Ти нас відкинув і нас знищив, Ти розгнівався і помилував нас.4 Ти потряс землею і настрашив її. Вилікуй її побиття, бо вона зрушилася.5 Ти показав тяжкі речі твому народові, Ти нас напоїв вином подиву,6 Ти дав знак тим, що Тебе бояться, щоб втекли від лиця лука.7 Щоб твої улюблені спаслися, спаси твоєю правицею і вислухай мене.8 Бог заговорив в святощах своїх: Зрадію і розділю Сікіму і виміряю долину мешкань.9 Мій Ґалаад, і мій Манассій, і Ефраїм сила моєї голови, Юда мій цар.10 Моав посуд моєї надії, Я простягну на Ідумею взуття моє, мені підкорилися чужинці (філистимці).11 Хто мене поведе до укріпленого міста? Хто мене поведе до Ідумеї?12 Чи не ти, Боже, що нас відкинув? І не вийдеш, Боже, в наших силах?13 Дай нам поміч у біді, і даремне спасіння людини.14 А в Бозі зробимо силу, і він погордить тими, що нам завдають клопіт.