1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.