1 Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх.2 Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні.3 Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам,4 Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив.5 Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім.6 Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям,7 Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його,8 І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові.9 Сини Єфремові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви.10 Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його;11 Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм.12 Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім.13 Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною.14 І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню.15 Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки.17 Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі.18 Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї;19 І говорили супроти Бога, і сказали: `Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі?`20 Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. `Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму?`21 Господь почув і спалахнув гнівом, і вогонь вихопився на Якова, і гнів упав на Ізраїля.22 За те, що не вірили в Бога і не сподівалися на порятунок Його.23 Він наказав хмарам згори і відчинив двері неба,24 І обдощив на них манну для їжі, і хліб небесний дав їм.25 Їжу ангельську їла людина; послав Він їм м'ясо до ситості.26 Він розбудив на небі східний вітер і навіть південний силою Своєю.27 І, мов порохом, обдощив їх м'ясом, і, мов піском морським, птахами крилатими;28 Накидав їх серед стану їхнього, біля осель їхніх.29 І вони їли і вельми наситилися, і бажане ними дав їм.30 Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,31 Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.32 Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.33 І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.34 Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.35 І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.36 І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;37 А серце їхнє було не чистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.38 Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.39 Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.40 Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в [країні] пустельній.41 Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.42 Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,43 Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському.44 І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити.45 Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх.46 Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані.47 Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці.48 Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям.49 Послав на них полум'я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них.50 Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.51 Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.52 І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею.53 І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море.54 І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його.55 Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх.56 Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.57 Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.58 Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.59 Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;60 Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.61 І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.62 І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.63 Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.64 Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.65 Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.66 І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.67 І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Єфремового не вибрав,68 А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив.69 І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік.70 І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих,71 І від доярів привів пасти народ Свій, Якова, і спадок Свій, Ізраїля.72 І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.