1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.2 Господе! Ти нам притулок від роду й до роду.3 Передніше, аніж народилися гори, і Ти витворив землю і світ, і від віку й до віку Ти – Бог.4 Ти повертаєш людину у тлін і говориш: Поверніться, сини людські!5 Бо перед очима Твоїми тисяча літ, як день учорашній, коли він проминув і, [немов] сторожа нічна.6 Ти, [наче] повінь, несеш їх, [мов] сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в'яне і сохне.7 Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.8 Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.9 Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.10 Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.11 Хто знає силу гніву Твого? І лють Твою за мірою страху Твого?12 Навчи нас так рахувати дні наші, щоб нам надбати серцем мудрість.13 Обернися, Господе! Доки? Змилосердься над служниками Твоїми.14 Насить нас уранці милістю Твоєю, і ми будемо радіти і веселитися упродовж усіх днів наших.15 Розвесели нас за дні, [в котрі] ти уразив нас, за роки, [в котрі] ми бачили недобре.16 Нехай звершиться на служниках Твоїх діяння Твоє і на синах їхніх слава Твоя.17 І нехай буде прихильність Господа Бога нашого до нас, і в справі рук наших допоможи нам, у справі рук наших сприяй.