1 Сказав же Господь до Мойсея: Ввійди до Фараона і скажеш йому: Так каже Господь Бог єврейський: Відішли мій нарід, щоб мені послужив;2 якщо ж, отже, не хочеш відіслати мій нарід, але ще його задержиш,3 ось господня рука буде на твоїй худобі що в рівнинах, і на конях і на ослах і на верблюдах і скоті і вівцях, дуже велика смерть.4 І чудну різницю зроблю я в тім часі між скотиною єгиптян і між скотиною синів Ізраїля. Не згине з усіх згаданих (те, що належить) синам Ізраїля.5 І назначив Бог час, кажучи: Вранці виконає Господь це слово на землі.6 І зробив Господь це слово вранці, і вибив ввесь скот єгиптян, а з скота синів Ізраїля не згинуло нічого.7 А як побачив Фараон, що з скотини синів Ізраїля не згинуло нічого, затвердло серце Фараона, і не відіслав нарід.8 Сказав же Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Візьміть собі повні руки попелу з печі, і посипле Мойсей до неба перед Фараоном і перед його слугами,9 і хай стане порохом по всій єгипетскій землі і будуть на людях і на худобі струпи, болячки, що виходять на людях і на слугах і в усій єгипетскій землі.10 І він взяв попіл з печі перед Фараоном і висипав його Мойсей до неба, і став струпами, болячками, що виходять на людях і на скотині.11 І не могли чародії стояти перед Мойсеєм через струпи. Були бо струпи на чародіях і в усій єгипетскій землі.12 Твердим же зробив Господь серце Фараона, і не вислухав їх, так як приказав Господь. Мойсеєві.13 Сказав же Господь до Мойсея: Встань вранці і стань перед Фараоном і скажеш до нього: Так говорить Господь Бог євреїв: Відішли мій нарід, щоб мені послужили.14 Бо в цьому часі я посилаю всі мої кари в серце твоє і твоїх слуг і твого народу, щоб знав ти, що немає іншого як Я в усій землі.15 Бо тепер, піднявши руку, вдарю тебе і твій нарід смертю, і знищений будеш з землі.16 І задля цього збережений був ти, щоб виказав Я на тобі мою силу, і щоб розголошене було моє імя по всій землі.17 Отже, ти ще намагаєшся не відіслати мій нарід.18 Ось Я пошлю в цю годину завтра дуже великий град, такий якого не було в Єгипті від того дня, коли його створено, до цього дня.19 Тепер, отже, поспішися зібрати твою скотину, і те з твого, що на рівнині. Бо всі люди і скотина, яка знайдеться на рівнині, і не ввійде до хати, а впаде на них град, помре.20 Хто з рабів Фараона боявся господнього слова, ввів свою скотину до хат.21 А хто не зважав умом на господнє слово, оставив скотину на рівнині.22 Сказав же Господь до Мойсея: Простягни твою руку до неба, і буде град по всій єгипетській землі, на людей і скотину і на всю рослинність, що на землі.23 Простягнув же Мойсей руку до неба, і Господь дав громи і град, і огонь пробігав по землі, і післав Господь град на всю єгипетську землю.24 Був же град і горіючий огонь серед граду. А був дуже, дуже великий град, такий якого не було в Єгипті від коли був нарід у ньому.25 Побив же град в усій єгипетській землі від людини до скотини, і побив град всю рослинність, що на рівнині, і всі дерева, що на рівнинах знищив град.26 Граду не було тільки в землі Ґесем, де були сини Ізраїля.27 Піславши ж, Фараон покликав Мойсея й Аарона і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь справедливий, я ж і мій нарід неправедні.28 Помоліться, отже, за мене до Господа, і хай припиняться божі громи і град і огонь; і відішлю вас, і не останетесь.29 Сказав же йому Мойсей: Як лиш вийду з міста, підніму мої руки до Господа, і громи перестануть, і більше не буде граду і дощу, щоб ти пізнав, що господня земля.30 І ти і твої раби, знаю, що ще не побоялися ви Господа.31 Льон же і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився а льон цвив.32 Пшениця ж і жито не були побиті, бо були пізні.33 Вийшов же Мойсей поза місто від Фараона, і підняв руки до Господа, і спинилися громи і град, і дощ більше не падав на землю.34 Побачивши ж Фараон, що перестав дощ і град і громи, додав грішити, і твердим зробив серце своє і своїх слуг.35 І ствердло серце Фараона, і не відіслав синів Ізраїля, так як сказав Господь Мойсеєві.