1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.27 Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.