1 Це теж приповідки Соломона, що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.2 Слава Божа в таїнстві слова, а царів слава - досліджувати слово.3 Як неба висота, і як землі глибина, так серце в царів недослідне.4 Відділи жужель від срібла, і ливар з нього зробить посуд.5 Усунь лихого з-перед царя, і справедливістю престол його зміцніє.6 Перед царем не величайся і на місці для вельмож не зупиняйся.7 Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, ніж як тебе понизять перед князем, що його бачили твої очі.8 Судитись не хапайся, бо що будеш наприкінці чинити, коли твій ближній тебе засоромить?9 Залагодь твою сварку з ближнім, і тайни другого не зраджуй,10 щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, - і твоя слава не відступить від тебе.11 Золоті яблучка в оправі срібній, - слово сказане до речі.12 Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, - так мудрий докоритель для уважного вуха.13 Що в жнива сніжна прохолоде те вірний посланець тому, хто його посилає: приносить бо відраду душі свого пана.14 Як хмари й вітер без дощу, отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.15 Довготерплячістю можна правителя переконати; м'який язик ломить і тверду кістку.16 Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.17 Багато не вчащай до дому друга твогс, а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.18 Що довбня, меч та стріла гостра, - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.19 Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, те саме надія на зрадливого в день нещастя.20 Як той, хто скидає одіж холодного дня, і як оцет на салітру, - такий той, хто співає пісні зажуреному серцю.21 Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, як хоче пити, подай води напитись,22 бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, і Господь заплатить тобі.23 Північний вітер дощ наганяє, язик потайний - лице сердите.24 Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.25 Як вода холодна людині в спразі, так добра вістка з далекої країни.26 Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, так праведник, що піддається злому.27 Воно не добре багато їсти меду, і неславно людям досліджувати власну славу.28 Що місто збурене й без мурів, те людина, що не панує над собою.