1 Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?2 Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;3 Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:4 Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.13 Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.14 В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;19 Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.