1 Хіба мудрість не кличе, розум не здійма свій голос?2 На верху горбів при дорозі, стає вона й на розпуттях.3 Коло воріт, при вході в місто, при вході в двері вона голосно гукає: 4 “Це вас я кличу, люди; до синів людських мій голос.5 О простодушні, обачности навчайтесь, і ви, безглузді, ума набирайтесь!6 Слухайте, бо я про важливе говоритиму, і з уст моїх вийдуть слова правдиві.7 Уста мої виповідають правду, і зло моїм устам огидне.8 Всі слова уст моїх правдиві, нема нічого в них нещирого, кривого.9 Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, і слушні тому, хто придбав знання.10 Прийміть мою науку, а не срібло, і радше знання, ніж золото добірне,11 бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.12 Я мудрість, з обачністю я перебуваю; я посідаю знання розважливе.13 Страх Господній то ненависть до зла. Пиху та гордість, лиху поведінку й уста нещирі я ненавиджу14 У мене рада й помисл; я - розум, у мене сила.15 Мною царі царюють і князі встановляють право.16 Мною старшини правлять, вельможі судять усю землю.17 Я люблю тих, які мене люблять; хто шукає мене пильно, той знаходить.18 Багатство й слава в мене, постійні блага й справедливість.19 Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; прибуток мій - над срібло добірне.20 Я ходжу путями правди, стежками права,21 щоб дати блага тим, які мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці.22 Господь створив мене почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних.23 Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж; земля постала;24 коли не було ще безодень, я народилась, коли не було ще джерел багатоводних.25 Перед тим, як були засновані гори, раніше від пагорбів я народилась;26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, ні первнів пилу світового.27 Як він укріпляв небо, я там була; як він рисував круг поверх безодні,28 як він згущав угорі хмари, як установляв бездонні джерела,29 як призначав край морю, щоб води з його берегів не виступали, як закладав підвалини землі, -30 я була при ньому, при роботі, я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно,31 гралась на його земному крузі, моя бо втіха: бути; з людськими синами.32 Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: щасливі тії, що дороги мої пильнують!33 Слухайте науки й будьте мудрі, не гордуйте нею.34 Щасливий чоловік, що мене слухає, що день-у-день біля дверей моїх чуває, біля моїх одвірків стоїть на сторожі!35 Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку.36 Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники - смерть полюбляють.”