1 Мертві мухи роблять масть мировара смердючою й гнилою; трохи дурноти може переважити й честь.2 Серце мудрого праворуч нього, а серце дурного - ліворуч.3 Ледве він пуститься в дорогу, йому забракне духу, і всі кажуть: Дурень!4 Коли вельможі гнів на тебе запалає, не кидай твого місця: бо лагідність виліковує провин багато.5 Є зло, що бачив я під сонцем, промах, що від володаря походить: 6 безумному дають гідності високі, обдаровані ж мусять унизу сидіти.7 Бачив я рабів верхи на конях і князів, що як раби йдуть пішки.8 Хто копає яму, сам упаде до неї. Хто валить мур, того вкусить гадюка.9 Хто вириває каміння, може надірватись. Хто коле дрова, наражується на небезпеку.10 Притупиться сокира, й не наточиш вістря, мусиш напружувати сили, та мудрість дасть перевагу.11 Як укусить незаговорена гадюка, не допоможе й той, хто вміє заговорювати.12 Слова з уст мудрого - ласка, а уста дурня його гублять.13 Початок слів уст його - дурниці, а кінець його бесіди - безглуздя.14 Дурний завжди говорить: Людина не знає того, що буде, і те, що настане після неї, хто їй звістить?15 Праця дурного втомлює його, бо він і не знає, кудою податись до міста.16 Горе тобі, о краю, коли твій цар - хлопчина, а князі твої їдять від ранку!17 Щасливий ти, о краю, коли твій цар шляхетний, і князі твої їдять у пору, як мужі, а не як п'яниці.18 З-за лінощів хилиться сволок, і з-за недбальства рук протікає хата.19 Бенкет справляють, щоб посміятись, і вино життя розвеселяє. За гроші все можна мати.20 Навіть і в думці не клени царя, а й у спальні не проклинай вельможу, бо небесне птаство рознесе голос, і пернаті оповістять ту мову.