1 На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.2 Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.3 Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?4 Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.5 Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.6 Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?7 Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.8 Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.9 Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;10 Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру;11 осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.12 Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.