1 Пророцтво про Тир. – Ридайте, кораблі Таршішу; бо він зруйнований; немає осель; і нікому входити до осель. Так їм звіщено з краю Киттімського.2 Замовкніть, мешканці острова, котрого залюднювали купці сидонські, що плавають морем.3 По великих водах привозилося насіння Шіхору, жниво [великої] ріки, і був він торговищем народів.4 Засоромся, Сидоне; [бо ось], що оповідає море, фортеця морська: Я не страждала пологами і не народжувала, і не виховувала юнаків, не вирощувала юнок.5 Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, зачувши про Тир.6 Переселяйтеся до Таршішу, ридайте, мешканці острова!7 Чи це ваше місто веселе, початок котрого від днів старожитніх? Ноги його несуть його поневірятися в країні далекій.8 Хто ухвалив таке Тирові, котрий роздавав корони, чиї купці [були] князями, а торгівці – шанувальниками скрізь?9 Господь Саваот ухвалив це, щоб осоромити зарозумілість всілякої слави, щоб зневажити всіх славнозвісних землі.10 Ходи по землі твоїй, донько Таршішу, як ріка; немає більше перешкоди.11 Він простягнув руку Свою на море, потряс царства; Господь про Ханаан наказав зруйнувати фортеці його.12 І сказав: Ти не будеш уже веселитися, осоромлена юнко, донько Сіону! Підводься, йди до Кіттіму, [але] й там не буде тобі спокою.13 Ось земля халдеїв. Цього народу передніше не було; Ашшур започаткував його з мешканців пустель. Вони споруджують вежі свої, руйнують оселі його, перетворюючи їх на руїни.14 Ридайте, кораблі Таршішу! Бо твердиня ваша спустошена.15 І станеться того дня, забудуть Тир на сімдесят літ, у плині днів одного царя. А по закінченні сімдесяти літ із Тиром буде те саме, що ото співають про блудницю.16 Візьми гусла й ходи містом, забута блуднице! Грай зграбно, співай багато пісень, щоб пригадали тебе.17 І станеться, як проминуть сімдесят літ, Господь відвідає Тира, і він знову почне діставати набуток свій, і буде займатися блудом з усіма царствами земними по всій землі.18 Але торгівля його і набуток його присвячуватимуться Господові; не замкнуть його, склавши в коморах; бо набуток буде тим, що житимуть перед лицем Господнім, щоб вони їли до ситости та мали одежу приємну.