1 Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог.2 Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!3 Голос чути: - Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!4 Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі - низиною!5 Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.6 Голос велить: - Вісти! - Я ж сказав: - Що вістити? - Всяке тіло -трава, і вся його краса - мов квітка в полі.7 Висхне трава, зів'яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ - трава!8 Висхне трава, зів'яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.9 Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!10 Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.11 Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»12 Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?13 Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?14 З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?15 Народи в нього - неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.16 Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.17 Усі народи перед ним - ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.18 Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?19 Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;20 а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.21 Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?22 Це він - той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.23 Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього - порожнеча.24 Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.25 Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? - каже Святий.26 Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.27 Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»28 Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь - Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.29 Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.30 Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, -31 ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.