1 Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі набожні беруться [від землі], і ніхто не помислить, що праведник береться від зла.2 Він відходить до миру; на ложах своїх спочиватимуть ті, що ходять у правді.3 Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, насіння перелюбника і блудниці.4 Над ким ви збиткуєтеся? Супроти кого роззявляєте рота і висолоплюєте язика? Чи не діти ви злочину, насіння облуди,5 Розпалені пожаданням до ідолів під кожним гіллястим деревом, протинаєте дітей біля струмків і поміж розколинами у скелях?6 У гладенькому камінні струмків доля твоя; воно, воно жереб твій; йому ти вчиняєш поливання і приносиш пожертви: чи можу Я цим удовольнитися?7 На високій і стрімкій горі ти ставиш ложе твоє і туди виходиш приносити пожертву.8 За дверима також і за одвірками лишаєш пам'ятні позначки твої; бо, відвернувшись од Мене, ти оголюєшся і виходиш; поширюєш ложе твоє і домовляєшся з тими із них, з котрими любиш лежати, оглядаєш місце.9 Ти ходила також до царя з духмяним миром, і накопичуєш пахучу оливу, і далеко посилала посланців своїх, і принижувалася до шеолу.10 Від тривалого шляху твого стомлювалася, але не говорила: Надія утрачена! Усе ще знаходила жвавість у руці твоїй і через те не відчувала виснаження.11 Кого ж ти злякалася і настрашилася, що стала зрадливою, і Мене перестала пам'ятати і берегти в серці твоєму? Чи не тому, що Я мовчав, і причому довго, ти перестала боятися Мене?12 Я покажу правду твою і справи твої; і вони будуть не на користь тобі.13 Коли ти будеш волати, чи врятує тебе збіговисько твоє? – Усіх їх розвіє вітер, розпорошить подмух; а той, що сподівається на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.14 І сказав: Прокладіть, будуйте, рівняйте дорогу, приберіть перешкоди зі шляху народу Мого.15 Бо так говорить Високий і Всевишній, Вічно живий, – Святий імення Його: Я живу на високих [небесах] і в святині, і також із зажуреними і сумирними духом; щоб оживляти дух сумирних і оживляти серця подоланих.16 Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знесиліє переді Мною дух і всіляке дихання, Мною утворене.17 За гріх схильности до вигоди його Я гнівався, і завдавав йому урази, утаємничував обличчя і обурювався; але він одвернувся, і пішов дорогою серця свого.18 Я бачив його шляхи, і уздоровлю його і буду водити його, і втішати його і зажурених його.19 Я дотримаюся слова; мир, мир далекому і ближньому, говорить Господь, і уздоровлю його.20 А лиходії – як море збурене, котре не може заспокоїтися, і котрого води викидають намул і твань.21 Немає миру лиходіям, говорить Бог мій.