1 Четвертого року царя Дарія було слово Господнє до Захарії, четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева,2 Коли Бет-Ел послав Сар'ецера і Реґем-Мелеха і супутників його помолитися перед Господом,3 І запитати у священиків, котрі в домі Господа Саваота, і в пророків, кажучи: Чи плакати мені п'ятого місяця і поститися, як я чинив це уже багато літ4 І було до мене слово Господа Саваота: 5 Скажи всьому народові краю цього і священикам так: Коли ви постилися і плакали п'ятого і сьомого місяця, причому вже сімдесят літ, – чи для Мене ви постилися? Чи для Мене?6 І коли ви їсте, і коли п'єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п'єте?7 Чи не ті ж слова виголошував Господь через попередніх пророків, ще коли Єрусалим був велелюдний і спокійний, і міста довкіл нього, південний бік і низина, були заселені?8 І було слово Господнє до Захарії: 9 Так говорив тоді Господь Саваот: Звершіть суд справедливий і виявляйте милість і співчуття кожний до брата свого;10 Вдови і сироти, зайшлого і вбогого не пригноблюйте і лихого один до одного не виношуйте в серці вашому.11 Та вони не хотіли слухати і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати.12 І серце своє закаменіли, щоб не чути закону і слів, котрі посилав Господь Духом Своїм через попередніх пророків; за це й спіткав їх великий гнів Господа Саваота.13 І сталося: Як Він кликав, а вони не дослухалися, так само й вони прикликали, але Я не дослухався, говорить Господь Саваот.14 І розвіяв Я їх по всіх народах, котрих вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні назад, ні вперед, і вони вчинили улюблену країну пустелею.