1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому. 2 П'ять із них були нерозумні, а п'ять - мудрі. 3 Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи. 4 А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками. 5 Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули. 6 Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч! 7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники. 8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть. 9 А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі. 10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері. 11 Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам. 12 А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, - я вас не знаю. 13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде]. 14 Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток; 15 одному дав п'ять талантів, другому два, а третьому один, - кожному згідно з його силою; відтак відійшов. 16 Той, що одержав п'ять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще п'ять; 17 так само той, що взяв два, заробив ще два. 18 А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана. 19 Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними. 20 Приступив той, що одержав був п'ять талантів, - приніс ще п'ять талантів і каже: Пане, п'ять талантів мені ти передав; ось іще п'ять талантів я придбав. 21 Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана. 22 Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив. 23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана. 24 Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 25 Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє. 26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? 27 Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком. 28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів. 29 Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього. 30 А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.]31 Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави; 32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів. 33 І поставить овець праворуч, а козлів - ліворуч. 34 Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу. 35 Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; 36 не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у в'язниці був Я, і ви прийшли до Мене. 37 Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли? 39 Коли ми бачили тебе хворого або у в'язниці, і прийшли до тебе? 40 Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам. 42 Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; 43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу - а ви не зодягли Мене; хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у в'язниці і не прислужилися тобі? 45 Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені. 46 І підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне.