1 Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм: 2 Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття. 3 Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.4 І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.5 Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.6 А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,7 Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.8 Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?9 Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.10 Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене; 11 Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте; 12 Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону. 13 Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї. 14 Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,15 І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;16 І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.17 А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?18 Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми. 19 Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.20 А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;21 І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене. 22 Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!23 Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене; 24 А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися. 25 При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав. 26 І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє. 27 А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі; 28 Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. 29 Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого. 30 І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,31 Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари; 32 А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї. 33 Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.34 Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. 35 Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.36 Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там. 37 І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.38 Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною. 39 І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти. 40 І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною? 41 Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна. 42 І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. 43 І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.44 Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.45 Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників; 46 Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене. 47 І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.48 А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.49 І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.50 А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.51 І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.52 Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть. 53 Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів? 54 А яким чином справдиться Письмо, що так має статися? 55 Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. 56 Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.57 А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.58 А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.59 Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.60 І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.61 І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.62 І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?63 Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?64 Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних. 65 Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!66 Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.67 Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.68 І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?69 А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.70 Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?71 А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.72 І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.73 Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.74 Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.75 І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.