1 І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами2 і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу?3 У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені: 4 хрещення Івана було з неба чи від людей? 5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому?6 Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ поб'є нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк.7 І вони відповіли, що не знають ізвідки.8 А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю. 9 Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час. 10 У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. 11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим. 12 І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали. 13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться? 14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша. 15 І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? 16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться!17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним? 18 Кожен, хто спаде на той камінь, розіб'ється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його. 19 І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них.20 Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника.21 Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.22 Чи належить нам давати данину кесареві чи ні?23 Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?] 24 Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів.25 А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові. 26 І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли.27 Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його,28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата.29 Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним;30 другий, [узявши дружину, також помер бездітним];31 третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли.32 Зрештою померла й жінка.33 При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.34 І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж. 35 А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж; 36 бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння. 37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим. 38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть. 39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти.40 Більше не сміли його ні про що запитувати.41 Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим? 42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, 43 доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм. 44 Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син? 45 Коли весь народ слухав, казав своїм учням: 46 Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях, 47 які з'їдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.