1 І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:4 Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.7 І відказали, що не знають, звідкіля.8 А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.13 Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.27 Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.29 Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.31 І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.32 Опісля ж усїх умерла й жінка.33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:36 бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.38 Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.40 І більш не сьміли питати Його нї про що.41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.