1 Отож, я зважив у собі не приходити до вас знову з гіркотою.2 Бо, якщо я завдаю вам прикрости, то хто втішить мене, як не той, кому я завдав прикрости?3 Те саме якраз я писав вам, щоб, як прийду, не зазнати прикростей від тих, за котрих мені належало радіти; бо я відносно усіх вас цілком певний, що моя радість є радістю також для всіх вас.4 З великої скорботи і пригніченого серця я писав вам у рясних сльозах не для того, щоб засмутити вас, а щоб ви спізнали любов, котру я уповні маю до вас;5 Якщо хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, щоб не сказати багатьох, - усіх вас також.6 Для такого задосить цього покарання від багатьох,7 Тож вам краще вже простити йому і втішити, щоб він не був надто поглинутий скорботою.8 А тому прошу вас виявити йому любов.9 Бо я з тією метою й писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в цьому ви слухняні.10 А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо я також, якщо комусь простив за щось, то простив для вас через Особу Христа.11 Щоб не завдав нам шкоди сатана; бо нам відомі його заміри.12 Коли я прийшов до Троади для благовістя про Христа, хоч мені й відчинені були двері Господом;13 Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію.14 Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці.15 Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть.16 Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього?17 Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі.