1 Тоді прикликав Ісус [коліно] Рувимове та Ґадове, і половину Манасіїного коліна,2 Та й сказав їм: Ви звершили все, що наказав вам Мойсей, слуга Господній, і дослухалися слів моїх про все, що я вам наказував.3 Ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів аж донині, і виконували, що належало виконувати за наказом Господа, Бога вашого.4 Нині Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як обіцяв їм. Тож повертайтеся та заходьте у шатра ваші, на землю вашого володіння, котру дав вам Мойсей, слуга Господній, за Йорданом.5 Лише старайтеся пильно виконувати заповіді закону, котрий заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити шляхами Його, пильнувати заповіді Його, прихилятись до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.6 Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по шатрах своїх.7 Одній половині коліна Манасіїного дав Мойсей спадок у Башані, а другій половині його дав Ісус [спадок] із братами його по цей бік Йордану, на захід. І коли відпускав їх Ісус у шатра їхні і благословив їх,8 То сказав їм: З великим багатством повертаєтеся ви в шатра ваші, та з дуже численною худобою, із сріблом, золотом, із міддю та залізом, з вельми багатьма одежами. Поділіть здобич, [захоплену] у ворогів ваших, з братами своїми.9 І повернулися, і рушили сини Рувимові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного від синів Ізраїля з Шіло, котрий на землі ханаанській, щоб рушити на землю Ґілеад, на землю свого володіння, котру дістали у спадок за наказом Господнім, через Мойсея.10 А коли прийшли на околиці Йордану, що на землі ханаанській, сини Рувимові, і сини Ґадові та половина Манасіїного коліна, то спорудили там біля Йордану жертовника, жертовника значного на вигляд.11 І почули сини Ізраїля, що говорять: Ось, сини Рувимові і сини Ґадові, і половина коліна Манасіїного спорудили жертовника на землі ханаанській, в околицях Йордану, приналежних синам Ізраїля.12 Коли почули [ці] слова сини Ізраїля, то зібралася вся громада синів Ізраїля у Шіло, щоб рушити супроти них війною.13 А втім, [передніше] сини Ізраїля послали до синів Рувимових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного на землю ґілеадську Пінхаса, сина Елеазара священика.14 І з ним десятеро князів, по князеві від дому, від усіх колін Ізраїля; кожний із них був старшиною роду між тисячами Ізраїля.15 І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного, на землю Ґілеад, і говорили їм, і сказали: 16 Так сказала вся Господня громада: Що це за злочин учинили ви перед Богом Ізраїля, відступивши сьогодні від Господа, спорудивши собі жертовника і збунтувавшись нині супроти Господа?17 Хіба замало для нас Пеорового беззаконня, з якого ми не очистилися аж до цього дня і [за котре] покарана була громада Господня?18 А ви одвертаєтеся сьогодні від Господа. Сьогодні ви бунтуєте супроти Господа, а завтра розгнівається [Господь] на всю громаду Ізраїля.19 Якщо земля вашого спадку вважається вам нечистою, то перейдіть на землю володінь Господніх, візьміть спадок серед нас, але не бунтуйте супроти Господа, і супроти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовника, окрім жертовника Господа, Бога нашого.20 Чи не [один] Ахан, син Зерахів, учинив переступ, узявши [із] заклятого, а гнів упав на всю громаду Ізраїля? Не один він помер за беззаконня свої.21 Сини Рувимові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного у відповідь [на це] говорили старшинам – тисяцьким Ізраїля: 22 Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і нехай Ізраїль знає! Якщо ми збунтуємося і відступимо від Господа, то нехай не помилує нас [Господь] в цей день!23 Якщо ми спорудили жертовника для того, щоб відступити од Господа, а не для того, аби приносити на ньому приношення всеспалення і приношення хлібне і щоб звершувати на ньому приношення мирні: то нехай стягне (покарає) Сам Господь!24 Але ми вчинили це із застереження, щоб у прийдешньому не сказали ваші сини нашим синам: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?25 Господь поклав рубіж поміж нами і вами, сини Рувимові і сини Ґадові, Йордан; немає вам частки в Господі. Таким чином, ваші сини підштовхнули б наших синів залишити страх Господній.26 Тому ми сказали: Спорудимо собі жертовника не для приношення всеспалення і не для пожертв,27 Але щоб він поміж нами і вами, поміж наступними родами нашими був свідком, що ми можемо служити Господові приношенням всеспалення і пожертвами нашими, і приношеннями мирними вдячністю нашою, і щоб у прийдешньому не сказали ваші сини синам нашим: `Немає вам частки в Господі`.28 Тому ми говорили: Якщо так скажуть нам і родам нашим у прийдешньому, то ми скажемо: Бачите подібність жертовника Господа, котру вчинили батьки наші не для приношення всеспалення і не для пожертви, але щоб це було свідченням поміж нами і вами.29 Хай же заборонить Бог, щоб довіку бунтувати нам супроти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовника для приношення всеспалення і для приношення хлібного і для пожертв, окрім жертовника Господа, Бога нашого, котрий перед скинією Його.30 Пінхас священик, старший громади і тисяцькі Ізраїля, котрі були з ним, зачувши слова, мовлені синами Рувимовими і синами Ґадовими, і синами Манасіїними схвалили їх.31 І сказав Пінхас, син Елеазара, священика, синам Рувимовим і синам Ґадовим, і синам Манасіїним: Сьогодні ми дізналися, що Господь серед нас, що ви не вчинили перед Господом злочину цього; тепер ви заступили синів Ізраїля від руки Господньої,32 І повернувся Пінхас, син Елеазара, священика, і старшини від синів Рувимових і від синів Ґадових на землю ханаанську, до синів Ізраїля, і принесли їм відповідь.33 І сини Ізраїля схвалили це, і благословили сини Ізраїля Бога, і відклали йти супроти них війною, щоб розорити землю, на котрій мешкали сини Рувимові і сини Ґадові.34 І назвали сини Рувимові і сини Ґадові жертовника: `Ед, тому, що, [сказали вони], він свідок поміж нами, що Господь є Бог наш`.