1 Через те, що чимало (людей) почали складати оповідь про цілком відомі поміж собою події,2 Як повідали нам ті, що були від самого початку самовидцями і служниками Слова, –3 То поклав собі і я, після уважного вивчення всього від початку описати тобі за перебігом подій, високодостойний Теофіле,4 Щоб ти пізнав несхитні підвалини того вчення, в котрому був наставлений.5 За днів Ірода, царя Юдейського, був священик з черги Авії, на ім‘я Захарія, та його дружина з роду Ааронового, а ім‘я їй Єлисавета.6 Обидвоє вони були праведні перед Богом, вчиняючи за всіма заповідями і приписами Господніми бездоганно.7 У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обидвоє були вже в літах похилих.8 Одного разу, коли він за своєю чергою служив перед Богом,9 За жеребом, за звичаєм, як було у священиків, довелося йому зайти до храму Господнього для кадіння,10 А вельми багато народу молилося зовні, під час кадіння,11 Тоді з‘явився йому Ангел Господній, стоячи з правого боку жертовника кадильного.12 Захарія побачив його, збентежився, і страх виповнив його.13 Та Ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш йому ім‘я Іван;14 І буде тобі радість і втіха, і багато (людей) через народження його будуть радіти;15 Бо він буде великим перед Господом і не буде пити вина, і напою п‘янкого, і виповниться Духом Святим ще від лона матері своєї;16 І багатьох із синів Ізраїля наверне до Господа, Бога їхнього.17 І прийде передніше перед Ним у дусі і силі Іллі, аби повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений.18 І сказав Захарія Ангелові: По чому я довідаюся про це? Адже я старий, і дружина моя в літах похилих.19 Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий, щоб говорити з тобою, і благовістити тобі це.20 Але ти мовчатимеш і не будеш розмовляти аж до того дня, як усе це станеться, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі справдяться свого часу.21 А тим часом, народ наджидав Захарію і дивувався, що він зволікає в храмі.22 Проте він, коли вийшов, уже не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він подавав їм знати жестами і залишався німим.23 А коли скінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.24 По цих днях зачала Єлисавета, дружина його, і таїлася п‘ять місяців, кажучи: 25 Так учинив мені Господь за цих днів, коли зглянувся наді мною,і щоб зняти з мене ганьбу між людьми.26 А шостого місяця послано було Ангела Гавриїла від Бога до міста Галілейського, що йменувалося Назарет,27 До діви, зарученої з мужем на ім‘я Йосип, з дому Давидового; а ймення Діви – Марія.28 Коли Ангел зайшов до неї, то сказав: Радій Благодатна!2 Господь з тобою; благословенна ти поміж жінками.29 А вона, як побачила його, збентежилася цими словами і міркувала, а що воно за вітання таке.30 І сказав їй Ангел: Не бійся, Маріє, бо ти надбала благодаті у Бога.31 І ось, ти в лоні зачнеш, і породиш Сина, і назвеш Йому ймення: Ісус;32 Він буде великим і назветься Сином Всевишнього; і дасть Йому Господь Бог престол Давидів, батька Його;33 І буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.34 Але Марія сказала Ангелові: Як станеться таке, коли я чоловіка не знаю?35 Ангел сказав їй у відповідь: Дух Святий виповнить тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе; а тому й народжуване Святе назветься Сином Божим.36 Ось, і Єлисавета, родичка твоя, що називається неплідною, і вона зачала сина в старості своїй і їй уже шостий місяць;37 Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово.38 Тоді Марія сказала: Ось, я – служниця Господня; нехай буде мені за словом твоїм, і відійшов од неї Ангел.39 Підвівшися за цих днів, Марія квапливо подалася до нагірної країни, до міста Юдиного.40 І зайшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.41 Коли Єлисавета зачула вітання Марії, то немовля здригнулося їй у лоні; і Єлисавета виповнилася Духом Святим,42 І вигукнула дужим голосом, і сказала: Благословенна ти серед жінок, і благословенний плід лона твого!43 І звідки це мені, що прийшла Матір Господа мого до мене?44 Бо коли голос вітання твого дійшов до слуху мого, здригнулося немовлятко радісно в лоні моєму;45 І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.46 І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,47 І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,48 Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,49 Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,50 І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;51 Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.52 Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;53 Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;54 Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,55 Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.56 А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.57 А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.58 І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.59 Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.60 На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.61 І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім‘ям.62 І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.63 Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.64 І тієї ж хвилі відкрилися уста його і звільнився язик його, і він почав говорити, і прославив Бога.65 І був острах на всіх, що мешкали довкола них, і оповідали про це по всій нагірній країні Юдейській.66 Усі, хто чув, поклали це в серце своє і казали: Ким же буде немовля оце? І рука Господня була з ним.67 І Захарія, батько його, виповнився Духом Святим і пророкував, кажучи: 68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідав народ Свій, і витворив визволення йому.69 І підніс рога спасіння нам у домі Давида, служника Свого,70 Як звістив устами святих пророків Своїх, що були од віку,71 Що врятує нас від ворогів наших і від руки усіх ненависників наших,72 Витворить милість з батьками нашими і пригадає Святого Заповіта Свого.73 Присягу, котрою Він присягався Авраамові, батькові нашому, дати нам,74 Безбоязно, після визволення від руки ворогів наших,75 Служити Йому в святості і правді перед Ним упродовж усіх днів життя нашого.76 А ти, дитятко, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа, – шляхи Йому приготувати.77 Щоб дати народові Його розуміння порятунку в прощенні гріхів їхніх,78 Через ласкаве милосердя Бога нашого, Котрим навідав нас Світлом з висоти,79 Щоб освітити тих, хто перебував в темряві і в тіні смертельній, щоб спрямувати ноги наші на шлях миру.80 А немовлятко зростало, зміцнювалося духом, і було в пустелях до з‘яви своєї Ізраїлеві.