1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,2 Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.3 Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах;4 згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.5 Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.6 З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.7 Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.8 Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в'язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,9 який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;10 об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,11 що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.12 Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.13 За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.14 Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.15 Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.16 Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,17 а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.18 Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.