1 Був такий (чоловік) Лазар, котрий хворів, – з Віфанії, із поселення, де мешкала Марія і Марта, її сестра.2 А Марія, що її брат Лазар був хворий, була та, котра помазала Господа миром і витерла ноги Його волоссям своїм.3 Сестри послали сказати Йому: Господе! Ось, кого Ти любиш, занедужав.4 Ісус почув те і сказав: Це хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоби прославився через неї Син Божий. 5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.6 А коли почув, що він занедужав, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.7 Після цього сказав учням: Рушаймо знову до Юдеї. 8 Учні сказали Йому: Равві! Чи давно юдеї шукали убити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього. 10 А хто ходить уночі, спотикається, тому що немає світла з ним. 11 Повідавши це, відтак сказав їм: Лазар, приятель наш, заснув, але Я піду розбудити його. 12 Учні Його сказали Йому: Господе! Якщо заснув, то одужає.13 Ісус казав про смерть його; а вони гадали, що Він сказав про звичайний сон.14 Тоді Ісус сказав їм відверто: Лазар помер; 15 І радію за вас, що Мене там не було, щоб ви увірували, але ходімо до нього. 16 Тоді Хома, інакше званий Дідим, сказав учням: Ходімо, ми також помремо з ним.17 Коли Ісус прийшов, то виявив, що він (Лазар) уже чотири дні у гробі.18 А Віфанія була поблизу Єрусалиму, приблизно за п‘ятнадцять стадій,19 І багато юдеїв прийшло до Марти і Марії втішити їх у скорботі за братом їхнім.20 Марта почула, що йде Ісус, і пішла Йому назустріч; а Марія сиділа вдома.21 Тоді Марта сказала Ісусові: Господе! Якби Ти був тут, то не помер би мій брат;22 Але й зараз відаю, що все, що Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.23 Ісус сказав їй: Воскресне твій брат. 24 Марта сказала Йому: Знаю, що воскресне у воскресіння, останнього дня.25 Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо й помре, – оживе; 26 І кожний живий, що вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? 27 Вона сказала Йому: Так, Господе! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що приходить у світ оцей.28 Сказавши це, пішла й покликала потайки Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.29 Вона, тільки-но зачула, квапливо підвелася і пішла до Нього.30 Ісус ще не входив до поселення, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.31 Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачили, що Марія квапливо підвелася й вийшла, також пішли за нею, вважаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.32 А Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: Господе! Якби Ти був тут, не помер би мій брат.33 Коли Ісус побачив її у сльозах, та юдеїв, які прийшли з нею і також плакали, Сам відчув жалощі в дусі, зворушений,34 І сказав: Де ви поклали його? Сказали Йому: Господе! Піди й подивися.35 Ісус заплакав.36 Тоді юдеї загомоніли: Він таки справді любив його!37 А деякі з них сказали: Хіба не міг Він, що відкрив очі сліпому, вчинити, аби й цей не вмер?38 А Ісус, страждаючи в Собі, прийшов до гробу. То була печера, і камінь лежав зверху.39 Ісус сказав: Відкотіть каменя. Сестра померлого, Марта, сказала Йому: Господе! Зараз уже смердить, бо він чотири дні, як помер.40 Ісус сказав їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? 41 Тим часом, відкотили каменя від печери, де лежав померлий. А Ісус підвів очі до неба і сказав: Батьку! Дякую Тобі, що Ти почув Мене; 42 І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, що тут стоїть, аби повірили, що Ти послав Мене. 43 Сказавши це, Він гукнув дужим голосом: Лазарю! Вийди! 44 І з‘явився померлий, сповитий по руках і ногах поховальними запиналами, і обличчя його було підв‘язане хустиною. Ісус сказав їм: Розв‘яжіть його, нехай іде. 45 Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що вчинив Ісус, увірували в Нього;46 А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що вчинив Ісус.47 Тоді першосвященики і фарисеї зібрали раду і казали: Що нам сподіяти? Цей Чоловік багато див учинив;48 Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, – і, прийдуть римляни і оволодіють і краєм нашим, і народом.49 А один із них, Кайяфа, що був того року першосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте,50 І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув.51 А це він сказав не від себе, але, будучи на той рік першосвящеником, провістив, що Ісус помре за народ,52 І не лише за народ, але також за те, щоб розкиданих дітей Божих зібрати в одне.53 Від того дня ухвалили вбити Його.54 А тому Ісус уже не ходив явно поміж юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, до міста, що звалося Єфрем, – і там залишався з учнями Своїми.55 Наближалася Пасха юдейська, і багато людей із усієї країни прийшли до Єрусалиму, щоб очиститися.56 Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, казали один одному: Як ви гадаєте? Чи не прийде Він на свято?57 А першосвященики і фарисеї наказали, що коли хтось дізнається, де Він буде, то нехай повідає про те, щоб схопити Його.