1 Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: `Не до вподоби вони менї`,2 Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі,3 Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна,4 І зачиняться двері на улицю; замовкнуть жорна; коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть;5 І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись; і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь; бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею; -6 Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка; не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом;7 І не вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його.8 О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*!9 Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей.10 Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно.11 Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря.12 Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло.13 Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка.14 Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.