1 Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, -2 дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу.3 Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами.4 Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха.5 І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає.6 Бо кого Господь любить, того й карає, і б'є кожного сина, якого приймає.7 Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?8 Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини.9 До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити?10 Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей - для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости.11 Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости.12 Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна,13 і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося.14 Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.15 Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився.16 Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство.17 Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, - був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав.18 Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,19 і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово,20 бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням.21 І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу.22 Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів,23 і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх - Бога, і до духів праведників, і досконалих,24 і до посередника Нового Завіту - Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої.25 Пильнуйте, - не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба,26 і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом?27 Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, - аби залишилося тільки непохитне.28 Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові - з побожністю і страхом.29 Бо наш Бог - це нищівний вогонь.