1 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я - мідь дзвінка, або ж кимвал гучний.2 Якщо маю дара пророчого, і знаю всі таємниці, і маю всіляке пізнання і віру, аж так, що можу навіть гори пересувати, а любови не маю, - то я ніщо.3 І якщо я роздам усі маєтки свої, і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, - немає мені з того найменшої користі.4 Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться,5 Не чинить свавілля, не шукає свого, не дратується, не замислює зла,6 Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;7 Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.8 Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,9 Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;10 Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.11 Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.12 Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.13 А тепер залишаються ось ці троє: віра, надія, любов; але любов з-поміж них найбільша.