Сьогодні 24.01.2021, читаємо Буття 14, Матвія 13 Рік 1

Буття 14

1 Сталося ж за часів Амрафела царя Синеярського, і Арійоха, царя Еллазарського, Кедорлайомера, царя Еламського, і Тидала, царя Гоїмського,2 Що вчинили вони рать із Берою, царем Содомським, і з Бирсою, царем Гоморським, і з Синабом, царем Адамським, і з Семебером, царем Зебоїмським, і з царем Белїйським, се єсть Сигорським.3 Всї вони змовились ізійтись на Сиддим-долинї, се єсть теперенькі Море Солоне.4 Дванайцять год були вони підневолені Кедорлайомерові, а в чотирнайцятому роцї відступили.5 І прийшли в чотирнайцятому роцї Кедорлайомер і царі, що були з ним, та й побили Рефаїмів ув Астарот Карнаїмі, а Сусїїв у Гамі, а Еміїв на Кириятаїм-долинї,6 А Горіїв на їх Сеїр-горах, до Ель-Парана, що лежить на захід соньця від пустині.7 І повернули звідти та й дойшли до Ен-Мишпата, се Кадес, і звоювали всю землю Амаликиїв та Аморіїв, що жили у Газазон-Тамарі.8 Вийшов же царь Содомський, і царь Гоморський, і царь Адмейський, і царь Зебоїмський, і царь Белїйський чи Сигорський, та й постали проти них на Сиддим-долинї:9 Проти Кедорлайомера, царя Еламського, та Тидала, царя Гоїмського, та Амрафела, царя Синеярського, та Арійоха, царя Еллазарського, чотири царі проти пятьох,10 На Сиддим же долинї та було багацько ям. І побігли царі Содомський та Гоморський та й попадали туди, а ті, що зістались, побігли в гори.11 І позабирали вони все добро Содомське й Гоморське й усї харчі їх та й пійшли звідти.12 І взяли Лота, сина брата Аврамового, що жив у Содомі, та й рушили звідти.13 Аж ось прийшов один, що втїк, та й сказав Аврамові Євреєві, що жив коло дубів Мамрія Аморієнка, брата Єсколового та Анерового, сї ж були союзники Аврамові.14 Чуючи ж Аврам, що його небожа зайнято в полонь, уворужив своїх сьвідомих кметїв, що породились у його в господї, три сотнї і восїмнайцятеро, та й двинув нагоньця до Дану.15 І роздїливсь, він і його кметї, на купи, та й напав на їх у ночі і побив їх, і вганяв за ними аж до Хоби, що лежить на півнїч од Дамаска.16 І вернув усе майно їх, і Лота, небожа свого, вернув і майно його, і жінок і кметї.17 Вийшов же царь Содомський назустріч йому, після того як вернувсь, подужавши Кедорлайомера й царів, що були з ним, на Саве-долину, се долина Царська.18 А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього.19 І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї!20 І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.21 Каже ж і царь Содомський Аврамові: Оддай менї кметї, майно ж возьми собі.22 Рече ж Аврам до царя Содомського: Здіймаю руку мою до Господа Бога вишнього, що сотворив небо й землю:23 І нитки й ременя обувнього не возьму з усього твого, щоб не сказав: Я збогатив Аврама.24 Нїчогісїнько менї, опріч єдино, що поїли кметї мої та кромі частини мужів, що ходили зо мною: Анер, Єшколь і Мамрій нехай беруть свою частину.

Матвія 13

1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.2 І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.8 Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.9 Хто має уші слухати, нехай слухає.10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.12 Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.15 Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.16 Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.19 Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:21 тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.22 А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.23 Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.26 Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?28 Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

🚀 В Телеграм бот