Читаємо: Буття 15, Матвія 14

¹ По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.² А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску.³ І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені.⁴ І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі.⁵ І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє!⁶ І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.⁷ І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її.⁸ І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?⁹ Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.¹⁰ І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.¹¹ І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.¹² Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий.¹³ І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.¹⁴ Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.¹⁵ А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.¹⁶ А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.¹⁷ І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.¹⁸ І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:¹⁹ хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,²⁰ і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,²¹ і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.

¹ Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,² і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...³ Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.⁴ Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!⁵ І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.⁶ А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.⁷ Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.⁸ А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...⁹ І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.¹⁰ І послав стяти Івана в в'язниці.¹¹ І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...¹² А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.¹³ Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.¹⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.¹⁵ А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.¹⁶ А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.¹⁸ А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.¹⁹ І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.²⁰ І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...²¹ Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.²² І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.²³ Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!²⁸ Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.²⁹ А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?³² Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.³³ А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!³⁴ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.³⁵ А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.³⁶ І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.