1 І відповідав Єліфаз теманянин, і сказав: 2 Чи буде мудрий відповідати знанням мізерним і виповнювати нутрощі свої вітром східним,3 Виправдовуватися словами марними і мовою, що не має жодної сили, та твердженнями, якими він не може вдіяти нічого доброго?4 Адже ти й страх відклав, і молитву до Бога відкинув.5 Нечестя твоє виповідають уста твої, і ти вибрав мову лукавих.6 Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить супроти тебе.7 Хіба ти народився першою людиною, і передніше пагорбів утворений?8 Хіба ти чув таємниці Божої ради і прихилив до себе премудрість?9 Що відаєш ти, чого не знали б ми? Що розумієш ти, чого не було б і в нас?10 І сивоволосий, і старець є поміж нами, що днями перевершує батька твого.11 Чи недостатньо для тебе втіхи від Бога? Чи це таємниця для тебе?12 Навіщо твоє серце зводить тебе, і чому очі твої не закриваються при цьому?13 Чому налаштовуєш супроти Бога духа свого, і устами своїми промовляєш такі слова?14 Що то за один, чоловік, щоб йому бути чистим, і, щоб народженому жінкою, бути праведним?15 Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його,16 Тим паче нечистий і розбещений чоловік, який п'є беззаконня, що воду.17 Я буду говорити тобі, слухай мене; я повідаю тобі, що бачив.18 Що чули мудрі і не приховали почутого від батьків своїх,19 Котрим одним була дісталася земля, і серед яких чужий не ходив.20 Нечестивий мучить себе упродовж днів своїх, і число років утаємничене від гнобителя.21 Зойк жахів у вухах його; коли він у безпеці, прийде на нього згубник.22 Він не сподівається врятуватися від пітьми; і він під загрозою меча.23 Він поневіряється за куснем хліба повсюди; відає, що вже готовий, в руках у нього, день пітьми.24 Біль та нещастя жахають його, мов цар, що приготувався до бою,25 За те, що він простягав супроти Бога руку свою, і чинив опір Вседержителеві,26 Рушав супроти Нього з [гордою] шиєю, під грубезними щитами своїми;27 Тому що він закрив обличчя своє жиром своїм і обклав ним боки свої.28 І він поселяється в містах спустошених, в домах, у яких не живуть, котрі приречені на руїни.29 Не буде він багатим, і не заціліє маєток його, і не розпросториться землею набуток його.30 Не уникне пітьми; пагіння його висушить полум'я, і подмухом уст Своїх примусить його щезнути.31 Нехай не довіряє марноті заблуклий, бо марнота буде й винагородою йому.32 Не свого дня він помре, і гілки його не будуть зеленіти.33 Скине він, як виноградна лоза, недозрілу ягоду свою, і як, оливка, струсить квіт свій.34 Так спорожніє зібрання лицемірів, і вогонь пожере шатра хабарників.35 Він завагітнів злом і породив лжу, і утроба його готує оману.