1 Негайно вранці першосвященики із старшинами та книжниками і увесь синедріон зібрали нараду і, зв‘язавши Ісуса, вивели і віддали Пилатові.2 Пилат запитав Його: Ти – Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш. 3 І першосвященики звинувачували Його вельми.4 А Пилат знову запитав у Нього: Ти нічого не відповідаєш? Але Ти бачиш, як багато звинувачень супроти Тебе.5 Але Ісус і на це нічого не відповів, так, що Пилат дивувався.6 Проте на всіляке свято він відпускав їм одного в‘язня, якого просили вони.7 Тоді був ув‘язнений [один] чоловік, на ім‘я Варавва, із своїми спільниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.8 І народ почав кричати і просити [Пилата] про те, що він завжди учиняв для них.9 Але він сказав їм у відповідь: Чи хочете, – відпущу вам Царя Юдейського?10 Бо знав, що першосвященики видали Його через заздрощі.11 Але першосвященики підбурили народ [просити], щоб відпустив їм краще Варавву.12 А Пилат, відповідаючи, сказав їм: А що ж ви хочете, щоб я вчинив із Тим, Котрого ви називаєте Царем Юдейським?13 Вони знову закричали: Розіпни Його!14 Пилат сказав їм: Якого ж злочина Він учинив? Але вони ще запекліше кричали: Розіпни Його!15 Тоді Пилат, бажаючи вчинити бажане народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, покатувавши, спровадив на розп‘яття.16 А вояки відвели Його всередину дому, себто в преторію, і зібрали увесь загін вояків.17 І одягли Його в багряницю і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;18 І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього і, стаючи на коліна, вклонялися Йому.20 А коли познущалися з Нього, стягнули з Нього багряницю, одягнули Його у власну одежу Його і повели Його, щоб розп‘ясти Його.21 І примусили одного перехожого, кирінейця Симона, батька Олександра та Руфи, що йшов саме з поля, нести хреста Його.22 І привели Його на місцину – Голгофу, що означає: “Лобне місце”.23 І давали Йому пити вино, змішане з миром; але Він не прийняв.24 І розп‘яли Його, і ділили одежу Його, кидаючи жереба, кому що взяти.25 Була третя година, коли розп`яли Його.26 І був напис, що засвідчував провину Його: “Цар Юдейський”.27 Із Ним розп‘яли двох розбійників, одного по праву, а другого по ліву [руку] Його.28 І справдилося слово Писання: І до злодіїв прилучений.29 А ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми, казали: Гей, Ти, що руйнуєш храм і за три дні споруджуєш!30 Урятуй Себе Самого і зійди з хреста.31 Так само й першосвященики з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших рятував, а Себе не може врятувати!32 Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде зараз із хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп‘яті з ним ганьбили Його.33 О шостій годині лягла пітьма на всю землю і [тривала] до години дев‘ятої.34 О дев‘ятій годині озвався Ісус дужим голосом: “Елі, Елі, лама савахтані? – що означає в перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?” 35 Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.36 А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.37 Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.38 І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.39 А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.40 Були [тут] і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,41 Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.42 А коли вже настав вечір, – тому що це була п‘ятниця, тобто, [день] перед суботою,43 Прийшов Йосип з Ариматеї, відомий член ради, котрий також наджидав Царства Божого, насмілився зайти до Пилата і просив Тіло Ісусове.44 Пилат здивувався, що Він уже помер; він прикликав сотника і запитав у нього: Чи давно помер?45 І, дізнавшися від сотника, віддав Тіло Йосипові.46 А він купив плащаницю, зняв Ісуса, обгорнув плащаницею і поклав до гробу, котрий був витесаний у скелі; і привалив камінь до входу у гріб.47 А Марія Магдалина і Марія Йосієва, дивилися, де ховали Його.